Статистика сайту

Паспорт району Охорона здоров’я
Охорона здоров’я

Інформація про діяльність комунальної установи

 «Центру первинної медико – санітарної допомоги»

Черняхівської районної ради

 Первинну медичну допомогу населенню Черняхівського району з 1 жовтня 2013 року надає комунальна установа «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Черняхівської районної ради . Створення цього закладу є ще одним етапом реформування медичної галузі Житомирщини. Метою діяльності центру є надання населенню району максимально доступної, своєчасної, якісної та ефективної первинної медико-санітарної допомоги.

Центр первинної медико – санітарної допомоги в своєму складі об’єднує 6 лікарських амбулаторій  , 11 фельдшерсько-акушерських пунктів та  20 фельдшерських пункта.

Комунальну установу очолює головний лікар А.М.Виговська, яка має вищу кваліфікаційну категорію і скеровує зусилля працівників закладу на підвищення якості та доступності медичної допомоги населенню нашого району. Роботу структурних підрозділів координує заступник головного лікаря з медичного обслуговування населення І.О.Ніколайчук та головна медична сестра КУ «ЦПМСД» О.П. Василюк .

Первинну медичну допомогу в закладі надають 11лікарів, у тому числ і2 педіатра ,89 середніх медичних працівників, 45 молодших медичних працівників.

8 лікарів мають вищу категорію, 1 – першу атестаційну категорію, 2 – другу, 14 середніх медичних працівників мають вищу кваліфікаційну категорію, 21 – першу атестаційну категорію, 13 – другу.

Центр первинної медико-санітарної допомоги в своїй діяльності акцентує особливу увагу на попередженні і своєчасному виявлення захворювань, зменшенні рівня ускладнень, інвалідності та смертності населення.

 _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 Черняхівське ТМО надає спеціалізовану амбулаторну невідкладну допомогу і стаціонарну спеціалізовану допомогу.

  Сьогодні ТМО – це медичний заклад першої кваліфікаційної категорії, який оснащений відповідною апаратурою і обладнанням, має відповідні структурні підрозділи, де працюють висококваліфіковані спеціалісти.

  Медичне об’єднання очолює головний лікар В.В. Ніколайчук , який має першу кваліфікаційну категорію і спрямовує зусилля медичних працівників на покращення і наближення охорони здоров»я до Черняхівщини. Заступник головного лікаря з лікувальної роботи А.А. Сахненко , з амбулаторно-поліклінічної Ю.В. Гнот , з економічних питань В.В. Розинтригер.,головна медична сестра ТМО А.О.Остапчук .

  У ТМО працюють 56 лікарів, у тому числі 2 стоматолога, 230 середніх медичних працівників, 76 молодшого персоналу.

  16 лікарів мають вищу категорію, 14 – першу атестаційну категорію, 3 – другу, 63 середніх медичних працівників мають вищу кваліфікаційну категорію, 42 – першу атестаційну категорію, 44 – другу.

За 111-річний період охорона здоров’я Черняхівського району пройшла ряд реформувань. Сьогодні в стаціонарі розташовано 131 ліжко для цілодобового перебування хворих. Одним із найменших відділень є відділення реанімації та інтенсивної терапії, де надається кваліфікована допомога важким і складним хворим. Очолює це відділення лікар А.А. Сахненко. Активним помічником завідуючого відділенням є старша медична сестра, медик з великим стажем і високої кваліфікації В.І. Михайлюк. Персонал даного відділення освоїв роботу на сучасному медичному обладнанні, володіє навиками надання інтенсивної і реанімаційної допомоги.

Стаціонарна медична допомога жіночому населенню району і пологова допомога надається в акушерсько-гінекологічному відділенні на 30 ліжок (10 із них – пологові ліжка). Очолює це відділення лікар вищої кваліфікаційної категорії В.М. Усаченко. У цьому відділенні вперше з’являється на світ маленька людина, тут турбуються про здоров’я матері і майбутніх нащадків. У пологовому відділенні застосовують методику “сімейних пологів”, що наближає такий складний процес до сімейної обстановки.

Сумлінно допомагають у цьому старша акушерка О.В.Гуцалюк, Сінченко, та інші.

Стаціонарна допомога хворим хірургічного, травматологічного, урологічного отоларингологічного і офтальмологічного профілю надається в хірургічному відділенні на 40 ліжок. Складні оперативні втручання із загальним знеболенням проводяться в операційному блоці. Очолює це відділення хірург вищої спеціалізованої допомоги М.М.Груля. Дбайливо виходжує травмованих хворих травматолог М.І.Яковишен та старша медична сестра С.Д.Вакулюк.

Найбільше відділення лікарні – терапевтичне відділення на 45 ліжок, до складу якого входять і неврологічні ліжка. Очолює це відділенні лікар-терапевт лікар вищої категорії Н.М. Піонтківська.. Крім завідуючої почергово лікарі-невропатологи В.Й. Рафаловська і Т.І. Опанасюк. Завжди тут допомагають полегшити страждання медична сестра О.О. Дейчук .

Найменшенькі пацієнти лікуються в педіатричному відділенні, яке очолює досвідчений педіатр В.П. Чаленко. Та організовує догляд старша медична сестра Л.І. Каленюк.

На сьогоднішній день дитяче відділення, крім лікувальних функцій, вимушене виконувати і соціальні функції – здійснювати догляд за дітьми, яких не бажають доглядати рідні батьки, і цим медики роблять великий внесок для збереження підростаючого покоління в районі.

У старому пристосованому приміщенні розташоване інфекційне відділення. Сьогодні завідує цим відділенням лікар Т.І.Опанасюк ,старша медична сестра Н.М.Огійчук.

Приймають хворих і надають невідкладну допомогу працівники приймального відділення лікарні, яке очолює лікар І.М.Виговський,старша медична сестра Власюк Л.

У поліклініці організовано спеціалізовану допомогу жителям району яку очолює заступник з амбулаторно-поліклінічної роботи Ю.В.Гнот, старша медична сестра Н.Л. Мищук.

Амбулаторну спеціалізовану допомогу жителям району надається хірургом А.І. Пашкевичом, урологом В.В.Ніколайчуком, М.В.Литвиненко, отоларингологом Кліменко, окулістами І.П.Слободою, .О.Ніколайчук, травматологом М.І.Яковишеним та Бойко О.В.

Лікуванням ротової порожнини займаються лікарі стоматологічної поліклініки, яку очолює лікар-стоматолог І.І.Поліщук. Ними проводиться велика лікувальна і профілактична робота, особливо серед дитячого населення.

Значна робота з профілактики своєчасного виявлення гінекологічних захворювань, диспансеризації вагітних проводиться гінекологічними кабінетами поліклініки. Службу очолює лікар-гінеколог В. М. Усаченко.

  Наші медики приділяють посилену увагу боротьбі із соціальними хворобами: алкоголізмом, наркоманією, туберкульозом, що входить в обов’язки наркологічної та фтизіатричної служб, які очолюють лікарі Т.Г.Зименко і Т.М.Баранчук.

У ТМО обладнані на сучасному рівні діагностичні кабінети – це кабінети ультразвукової діагностики та ендоскопії, де працюють лікарі А.М.Виговська, Є.Л.Шандурська, Є.К.Палагін.

Цілодобово проводяться лабораторні й рентгенологічні обстеження хворих службами, які очолюють кваліфіковані спеціалісти О.Дворникова і Р.М.Шандурський.

При поліклініці зараз відкритий комфортабельний денний стаціонар, де під контролем лікаря С.А. Гнот надають допомогу, проводять процедури медичні сестри: Н.П.Опанасюк, Т.Нечипорук.

Велика робота проводиться поліклінічними спеціалістами з виявлення інфекцій, цукрового діабету, онкологічних, серцевих та інших захворювань.

Постійна увага приділяється нашими спеціалістами організації немедикаментозного лікування. Це – фізметоди лікування, масаж, ЛФК.

На сучасному рівні створений інформаційно-аналітичний відділ лікарні, який комп’ютеризований. Працівники цього підрозділу своєчасно обробляють інформацію про рівень здоров’я населення району, про роботу усіх підрозділів ТМО. Очолює цю службу лікар І.О. Ніколайчук.

Важливу службу несуть працівники господарського відділення, від яких залежить своєчасне забезпечення лікарні водою, теплом, наладка безперервного електропостачання, справність каналізаційних систем. Очолює цю службу Дідовець В.М.

За цей період покращилися умови перебування хворих у лікарні та умови праці працівників охорони здоров’я.

У лікарні придбаний цифровий ренгенапарат , УЗД-апарат та фіброгастроскоп , що дає можливість проводити діагностику на сучасному рівні.

ТМО проводить реформи згідно з проектом Євросоюзу спрямованих на покращення здоров’я жителів району.

 ____________________________________________________________________________________________________________________________________

Атопічний дерматит – актуальна проблема медицини

З 3 по 7 березня 2014 року в Україні пройшли «Українські дні атопічного дерматиту», метою яких було підвищення поінформованості громадян про це захворювання, яке істотно погіршує якість життя пацієнтів.

Атопічний дерматит – хронічне алергічне захворювання, яке розвивається в осіб з генетичною схильністю до алергії, має рецидивуючий перебіг з періодами загострення та стихання процесу, віковими особливостями клінічних проявів, змінами в крові.

Проблема атопічного дерматиту в останній час набуває все більшої актуальності. В загальній структурі дерматологічних захворювань по Україні питома вага атопічного дерматиту складає від 10 до 20%. В практиці дитячого лікаря-дерматолога кожний третій пацієнт – хворий на атопічний дерматит, часто його ще називають діатезом. В останні роки все більше дітей не можуть «перерости» атопічний дерматит, і це захворювання переслідує людину все життя.

Упродовж 2013 року в Житомирській області зареєстровано 2300 хворих на атонічний дерматит, із них 1250 – діти.

Типовими проявами атопічного дерматиту є почервоніння , лущення, сухість шкіри та нестерпний свербіж.

Прояви атопічного дерматиту у дітей мають вікові особливості: у дітей раннього віку шкірні висипання локалізуються на обличчі та розгинальних поверхнях кінцівок ; у дітей старшого віку – на згинальних поверхнях кінцівок; у дорослих характерним проявом є поширене ураження шкіри обличчя, шиї, верхньої частини тулуба, верхніх кінцівок. Усі висипання супроводжуються нестерпним свербежем.

Існують рекомендації, виконання яких дозволяє зменшити прояви хвороби, зокрема наступні: дотримання гіпоалергенної дієти; правильний догляд за шкірою;

захист від алергенів (домашній пил, шерсть, харчові продукти); подолання стресу, викликаного захворюванням; при загостренні захворювання – своєчасне звернення до лікаря.

З приводу атопічного дерматиту жителі району можуть отримати консультації у лікаря-дерматолога, алерголога поліклініки.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Гігієна порожнини рота 

Гарні та здорові зуби є одним з важливих критеріїв краси та здоров’я людини . Білосніжна посмішка викликає позитивні емоції як у власника , так і в оточуючих людей. Саме тому,  бажання мати здорові і гарні зуби є природнім та закономірним у розвиненому суспільстві .

Першим кроком до збереження та підтримання здоров’я зубів і ясен є регулярна та правильна гігієна порожнини рота . За даними досліджень, щоденне регулярне дворазове чищення зубів знижує інтенсивність ураження зубів карієсом на 30-40% , а також нормалізує стан ясен .

Мета гігієнічного догляду за порожниною рота – очищення її від залишків їжі , зубного нальоту , а також  введення речовин , що позитивно впливають на її органи і тканини . Для цього використовують зубні щітки (флоси ) , міжзубні стимулятори , міжзубні мікрощітки, жувальні гумки .

Вибір засобів гігієни залежить від віку , стану зубів , ясен та має бути індивідуальним .

Зубною щіткою користуються для механічного видалення залишків їжі та зубного нальоту з усіх поверхонь зубів , міжзубних проміжків та спинки язика .

Зубні щітки бувають різних ступенів жорсткості . Для дітей , а також для пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта , слизової оболонки порожнини рота , при підвищенній чутливості зубів , клиноподібних дефектах , рекомендовані щітки з м’якою щетиною . Зубними щітками із жорсткою щетиною користуються особи із здоровими яснами , а також при наявності щільного зубного нальоту . Для більшості людей оптимальним варіантом буде зубна щітка середньої жорсткості . Для дорослих зубна щітка  повинна мати робочу частину довжиною 25-30мм і шириною 10-12мм і для дітей20-25мм і 10мм відповідно .

Зубні щітки бувають двох видів :

- механічні;

- електричні .

Під час вибору зубної щітки потрібно звертати увагу на форму і розміри ручки , щоб забезпечити максимальну зручність , а значить і максимальну ефективність чищення зубів.

Найпоширеніший метод чищення зубів передбачає умовний поділ зубних рядів верхньої та нижньої щелеп на 3 сегменти кожен (правий , центральний ,лівий ) та послідовне чищення – спочатку на верхній щелепі ( з права на ліво ) , а потім на нижній( з ліва на право). Під час чищення зубів доцільно здійснювати підмітаючи рухи(до низу для верхніх зубів та до гори для нижніх) , зворотно-поступальні та кругові , залучаючи при цьому ясенний край ,завдяки чому проводиться масаж ясен. Також можна проводити масаж ясен за допомогою пальців(пальцевий масаж) . Тривалість чищення кожного зубного ряду не менше 1,5 хв., а загальний час чищення зубів має складати не менше 3 хв.

Дитину слід навчати чищенню зубів з 2-3 років . Спочатку краще користуватися лише зубною щіткою, навчитися полоскати рота водою після їжі .З 4-5 річного віку дитина повинна чистити зуби двічі на день :вранці після їжі та ввечеріперд сном . Зубну щітку потрібно мити з милом перед і після чищення зубів, а зберігати у склянці ,  або спеціальній підставці голівкою догори .

Зубні пасти поділяються на дві великі групи :

-          гігієнічні;

-          лікувально-профілактичні.

Гігієнічні пасти призначені для механічного очищення зубів та ротової порожнини , а також для дезодорації порожнини рота .

Лікувально – профілактичні пасти мають у своєму складі біологічно активні речовини.  За характером впливу лікувально-профілактичні пасти поділяються на :

 Протикаріозні : а) з вмістом фтору ; б) з вмістом препаратів кальцію , фосфору.

- Протизапальні та стимулюючи: а) з вмістом ферментів;  б) з вмістом екстрактів лікарських рослин; в) з вмістом вітамінів та біостимуляторів;   г) з додаванням солей;д) такі , що впливають на обмінні процеси у   кістковій тканині .

Зубні еліксири – водні або спиртові розчини  , до яких додають різні речовини :антисептики , вітаміни , екстракти лікарських рослин .Зубні еліксири використовуються для полоскання порожнини рота після чищення зубів , а також після їжі для видалення її залишків.

Розчини для полоскання (відвари лікарських трав ) використовують для лікування запальних процесів слизової оболонки та м’яких тканин ротової порожнини .

Зубні гелі – прозорі без абразивні пасти , які здебільшого  використовуються  для дезодорації ротової порожнини.

Зубні порошки – призначені для механічного очищення зубів від залишків їжі та нальоту , а також для введення різних мінеральних речовин ( кальцій, фосфор , фтор ).

 Зубочистки та зубні нитки (флоси ) – це допоміжні засоби гігієни , які призначені для одноразового використання . Зубочистки виготовляються з натуральних  (дерево ) і синтетичних(пластмаса ) речовин та мають різну форму : овальні , плоскі , трикутні .

 Зубні нитки (флоси) виготовляються з нейлону ,вощеного чи невощеного шовку ; деякі з них мають у своєму складі фтор ,який чинить протикаріозну дію . За формою флоси бувають : плоскі і круглі.

Техніка користування флосами наступна: відрізок нитки довжиною 30-40 см намотують на середні пальці обох рук , за допомогою великих пальців заводять нитку у міжзубні проміжки на верхній щелепі , а за допомогою вказівних пальців заводять нитку у міжзубні проміжки на нижній щелепі і , здійснюючи зворотньо-поступальні рухи, чистять зуби. Також можна огорнути зубною ниткою шийку зуба . На кожен зуб слід використовувати чисту незабруднену частину відрізка зубної нитки .

Міжзубні мікрощітки – конусоподібні пензлики , щетини яких розташовані у різні сторони перпендикулярно до загальної осі та закріплшюються на спеціальній ручці . Використовуються для очищення проміжків , а також ортопедичних та ортодантичних конструкцій . Міжзубні стимулятори – резинові або пластмасові конуси , які закріплюються на спеціальні ручки або на кінці ручок зубних щіток . Їх використовують для масажу ясеневих сосочків і ясен.

Жувальні гумки використовуються для очищення та дезодорації порожнини рота , стимуляції слиновиділення , тренування жувальної мускулатури .

Крім ідивідуальної гігієни , яка здійснюється щоденно , можна звертатися до лікаря стоматолога за професійною гігієною ротової порожнини . Профілактичний огляд у стоматологічному кабінеті двічі на рік дає можливість запобігати , виявляти та лікувати захворювання на ранній стадії .

 Варто зазначити , що гарна посмішка дарує людині впевненість у собі і у власних силах , а значить успіх у досягнені поставленої мети !

 

Підготовив лікар стоматолог

Черняхівського ТМО

  Климчак Я.М.

 ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

14 листопада Всесвітній день діабету

  З нагоди такої дати в районній поліклініці було організовано масове обстеження пацієнтів на визначення вмісту цукру в крові. Обстеження було проведено у 80 жителів району, які не хворіють цукровим діабетом. Із обстежених виявлено 2 хворих.

   Усі бажаючі перевірити вміст цукру крові можуть звернутися в лабораторію ТМО.

   Планові дні забору таких аналізів: понеділок, четвер, субота.

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ГЕМОФІЛІЯ

Гемофілія – це важке генетичне захворювання, яке характеризується порушенням згортання крові внаслідок дефіциту білків – факторів згортання крові. Тому при незначних травмах абонавітьвнаслідокм’язевогонапруженняпід час рухівтіла, можевиникнути сильна тривалакровотеча. Незважаючи на те, щогемофіліюможнаконтролювати за допомогоювідповіднихдій, цей стан є пожиттєвим, починаючи з моменту народженнядитини, і тому накладаєпевніобмеження на спосібжиття та поведінкухворого.Зазвичай хворобою страждаютьчоловіки, жінки ж виступають як носіїгемофілії, якісамі нею не хворіють, але можутьнародитихворихсинівабодочок-носійок

Ознаки і симптоми:

У дітей, якістраждають на гемофілію, кровотеча не є швидшою, ніж у здоровихдітей, але триваєзначнодовше. Важкістькровотечізалежитьвідступенянедостатності фактора: слабкої, помірноїабоважкої. У дітей з легкою формою гемофіліїсильнакровотечаспостерігаєтьсялише при великих травмах або оперативному втручанні. При важкійгемофіліїкровотечаможе бути тривалоюнавіть при незначних травмах.

Ускладнення:

Оскільки травма можепризвести до тривалоїкровотечі та ушкодженнясуглоба, фізичнаактивністьдітей з гемофілієюмає бути обмеженою. Вони не можутьзайматисяконтактними видами спорту, однакфізичнівправи, особливо плавання, є надзвичайнокорисними. Вонизміцнюютьсуглоби але не збільшуютьнавантаження на судини. Через ризиккровотечі в суглобахцідіти не зможутьбігати на великівідстаніаборобитиіншівправи, пов’язані з підвищеннямартеріальноготиску.                                                                                          В рідкіснихвипадкахможевиникатимозковакровотеча – це є надзвичайним станом. Пацієнти з гемофілієюможутьотримувати кров відбагатьохдонорів. Тому під час переливання вони ризикуютьотриматиалергічніускладнення, заразитися гепатитом абоіншимиінфекціями, щопередаються з кров’ю.

Лікування:

Вилікуватигемофіліюнеможливо. Проте початоклікування на раннійстадіїзахворюванняможезначнознизитивтратупрацездатності.
В даний час вбільшостівипадківлікуванняможнапроводитивдома у виглядізвичайноїамбулаторноїдопомоги. Невеликітравми, включаючисинці та носовікровотечі, можналікувати за допомогоюнатискання та холоднихкомпресів. Якщокровотеча не зупиняється, то один з батьківабохтось з родичівмаєзробитиін’єкцію того фактора згортання, якогонедостає.Такий вид лікування єшвидким та ефективним.   Приблизно 10% пацієнтів з гемофілією А мають інгібітори або антитіла до фактору згортання крові, якого бракує їхньому організму. Коли фактор системизгортання вводиться ззовні, вінактивуєтьсяантитілами. Пацієнтами, щоприймаютьтакіінгібітори, може бути використанийцілий ряд форм лікування, але їхефективність є обмеженою. Такіпацієнтизазвичайстраждають на хронічніушкодженняабозахворюваннясуглобів, спричиненікровотечами.

Сучасне всебічне лікування гемофілії зосереджено на припиненні кровотеч ще на ранній стадії та попередження ускладнень гемофілії.

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Сучасні методи раннього виявлення туберкульозу

Актуальність своєчасного виявлення туберкульозу зумовлена епідемією цієї хвороби в Україні. Кабінет Міністрів і Міністерство охорони здоров’я оголосили в країні епідемію туберкульозу. Ознаками епідемії туберкульозу за критеріями ВОЗ є рівень хворобливості, що дорівнює 1,2% від всього населення країни. Про епідемію туберкульозу свідчить захворюваність, яка в 2005р. в Україні досягла 84,1 на 100 тис. населення, в Житомирській області в 2014р.  цей показник зріс до 74,4 на 100 тис. населення.

Проблема раннього, виявлення туберкульозу полягає у відсутності характерних, достовірних, кілінічних симптомів хвороби. Через те, що паренхіма легень не має больових нервових рецепторів, наявність специфічного інфільтрату в ній не викликає болі. Біль появляється при втягненні в патологічний процес плеври або бронхіальної системи. Але важкий туберкульозний процес в  організмі не може розвиватися безсимптомно. Міні-симптоматика специфічного процесу дозволяє запідозрити наявність в організмі туберкульозу і провести його виявлення. Часто в діагностиці специфічного процесу значну роль відіграє морфологічне дослідження при біопсії, інколи при некропсії , при невиявленому за життя туберкульозі.

 ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО   ТУБЕРКУЛЬОЗУ.

Сучасний туберкульоз має цілий ряд особливостей, а саме: мікобактерія туберкульозу нарощує свою патогенність і вірулентність через підвищення концентрації корд-фактору, нарощенню інтенсивності цитохімічних реакцій та каталізної активності   мікробної   клітини.   Також     зростає   показник первинної і вторинної стійкості мікобактерії туберкульозу до антибактеріальних препаратів (відповідно:27% і 67%). Виникають поліхіміорезистентні форми збудника. Під впливом інтенсивної поліхіміотерапії мікобактерії щоб вижити перетворюються в атипові форми: оскальчаті, зернисті, ниткоподібні, фільтрівні, Л-форми те інші, яких надзвичайно важко виявити Ці форми збудника при певних умовах (пониження імунологічної реактивності організму) можуть набувати патогенності і вірулентності. Спостерігається реструктуризація клінічних форм туберкульозу в бік поширення прогресуючих процесів: фіброзно-кавернозний, дисеміновоний, інфільтративний з розпадом. Значно зросла захворюваність на позалегеневі форми туберкульозу. Так, з 2003 до 2004р. захворюваність з позалегеневими локалізаціями туберкульозу зросла з 2,9 на 100 тис, населення до 3,1 на 100 тис. населення, що відповідає збільшенню показника на 6,9%. Щороку в країні діагностується 1500 хворих на позалегеневий туберкульоз і кількість їх зростає. Також зросла захворюваність на пер­винний туберкульоз у дорослих. Це можна пояснити так званим феноменом „Бермудського трикутника в туберкульозі”. Сторонами цього трикутника є: економічні негаразди, епідемія туберкульозу, наявність неінфікованих дорослих осіб. Ці особи народилися при низькому показнику захворюваності на туберкульоз, не були інфікованими, а те­пер опинилися перед високою хвилею епідемії інфекції. Значно зросла захворюваність на первинний туберкульоз у дітей і підлітків. Так, зростає кількість менінгітів і мешнгоенцефалітів, якщо до 2003р. в Україні реєструвалися 18-20 випадків хвороби в рік, то зараз – 28-30 випадків в рік. Первинний туберкульоз у дітей часто перебігав з важкими ускладненнями: ателектази, деструкція легеневої тканини, бронхогенним засівом, ендобронхіт, синдром гіпомікро-елементозу  і   ін.   Також  за   останній  час   зросли  випадки фіброзно-кавернозного туберкульозу у дітей. У 2,5 рази зросла кількість туберкульозу периферичних лімфатичних вузлів. Спостерігається наростання кількості туберкульозу нирок, жіночих статевих органів, кісток і ін. Дуже високий показник інфікованості МБТ дітей і підлітків, який сягає 21,8%. У дорослих до 40 років спостерігається інфікування до 80-90%. При аналізі 450 випадків деструктивного туберкульозу легень причинами несвоєчасного виявлення хворих були: безсимптомний і ггідгострий початок хвороби (87%), супутня патологія (78,1), ренггенофобія (43,7%), низькі санітарно-медичні знання населення про хворобу (34,61%), „маски” туберкульозу (30,5%), зменшення відсотку профілактичних флюорографічних оглядів (24,5%), вікові особливості зниже­ної ареактивності організму (14,5%), низька настороженість дільничних терапевтів до туберкульозу (13,6%), низький професіоналізм поліклінічних рентгенологів (3,6%).

 СУЧАСНІ МЕТОДИ РАННЬОГО ВИЯВЛЕННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ.

 В дорослих туберкульоз виявляють шляхом профілактичних планових флюорооглядів , які проводяться 1 раз на 2 роки. Проблемою цього методу є зменшення кількості організованих колективів (зупинка роботи великих підприємств), зменшення кількості пересувних флю­орографів, недостатня кількість флюороплівки, недостатнє фінансування галузі та ін. Туберкульоз у дітей виявляють шляхом постановки проби Манту (щорічно) і встановленням „віражу” туберкулінової проби.

 Розроблені три методики раннього виявлення туберкульозу:

  А  За міні-симптомами.

 Б.  За легеневими симптомами в період між плановими     флюорооглядами.

В.  За біохімічними тестами.

Рентгенологічно туберкульоз легень характеризується переважно верхівковою локалізацією, негомогеним характером тіні, різною інтенсивністю (слаба, середня, інтенсивна), нечіткими контурами і різними розмірами. Достовірними ознаками туберкульозу є виділення збудника, морфологічна картина і рентгенологічна позитивна динаміка інфільтрату при лікуванні специфічними препаратами.

 А. Виявлення туберкульозу за міні-симптомаии. Розвиток важкої інфекційної хвороби не може відбуватися безсимптомно, однак ці симптоми не в па то гномо нічні і тому їх важко виявляти. Міні-симптоматика туберкульозу складається з трьох розділів:

  1.  Анамнестичний: виясняють наявність тубконтакту, тубінфікування (позитивна проба Манту), залишкових змін після раніше перенесеного туберкульозу, часті ХОЗД, наявність несприятливих факторів, які знижують реактивність організму. II.     Об’єктивне обстеження: при огляді можна побачити вузликову ерітему на шкірі гомілок, в також фліктену і кератокон’юнктивіт (параспецифічні реакції); при пальпації – збільшені периферичні лімфовузли, фізикальні зміни в легенях, ознаки легеневого серця і ін.

 III. Синдроми: тубінтоксикаційний, гарячковий, легеневі симптоми, розлади функції зовнішнього дихання, дистрофічний і ін. Встановлення 5-6 вище вказаних симптомів повинно насторожити лікаря про наявність патології органів дихання і направити пацієнта на дообстеження (флюорографія ОГК, аналіз харкотиння на МБТ, аналізи крові, сечі і ін.)

 Б.Виявлення легеневих симптомів. Медичний персонал (молодший, середній, лікарський) між плановими профілактичними флюорооглядами робить подвірні обходи і виявляє пацієнтів з легеневими симптомами: кашель, харкотиння, кровохаркання, задуха, болі в ділянці грудної клітки. Таких хворих направляють на обстеження в поліклініки з обов’язковим рентгенобстеженням ОГК, дослідження харкотиння на МБТ, аналізи крові, сечі і ін.

В. Виявлення туберкульозу за біохімічними тестами. Раннє виявлення туберкульозу за біохімічними тестами базується на встановленні підвищеної активності ферментів: церулоплазміну, каталази, карбоангідрази, трансферину. В здоровому організмі енергетичні потреби здійснюються при окисному окисленні ліпідів при якому кінцевими продуктами обміну є вуглекислота і вода. Туберкульозний процес стимулює перекисне окислення ліпідів (ПОЛ), яке більш енергозатрат не і кінцевими продуктами його обміну є недоокислені продукти т.з. супероксид-іони, які мають токсичну дію на клітинні мембрани. Для нейтралізації недоокислених продуктів організм синтезує природні антиоксиданти т.з. білки гострої фази, це церулоплазмін, каталаза, карбоангідраза, трансферин. Наявність підвищеної активності церулоплазміну -70,6±5,4    ум. од.,     каталази         –     18,9±1,6    кат.     число, карбоангідрази – 1,72±0,12 ум. од., насиченості трансферину залізом – 0,508±0,035 ум. од., і хромом – 19,6±1,8 ум.од., свідчить про наявність в організмі активного, специфічного процесу. В Національній Програмі боротьби з туберкульозом слабо висвітлено наукове забезпечення, мало звернуто уваги на удосконалення навчання фтизіатрії у ВУЗах та підготовку висококваліфікованих лікарських кадрів. Ця програма в країні не діє із-за відсутності фінансування. Під час епідемії туберкульозу МОЗ України зменшило викладання фтизіатрії у ВУЗах на 4 курсі медичного факультету на половину, а на 6 курсі цього ж факультету вивчення дисципліни непередбачено. Таким чином, для раннього виявлення в організмі специфічного процесу слід проводити встановлення міні-симптомів хвороби, а також легеневих симптомів, при можливості проводити біохімічні тести на поліклінічному рівні. Активна профілактика туберкульозу починаться на 4-6-й день дітям після народження вакциною БЦЖ при відсутності протипоказів. В організмі дитини створюється активний протитуберкульозний імунітет. При виявленні хворого на туберкульоз у епідвогнищі проводиться обстеження контактних осіб і призначається їм хіміопрофілактика, хворий ізолюється в стаціонар. За останній час значно знижена соціальна і ветеринарна профілактики туберкульозу із-за відсутності фінансування. Для  попередження  виникнення  первинного туберкульозу у дітей з „віражем” туберкулінової проби необхідно їм  призначити   хіміопрофілактику протитуберкульозними препаратами на протязі трьох місяців. Попередження рецидиву специфічного процесу у осіб, що ра­ніше перенесли туберкульоз, : здійснюється шляхом призначення хіміопрофілактики при появі факторів, що понижують імунологічну реактивність організму на час дії даного фактору.

Клінічна класифікація туберкульозу ТИП ТУБЕРКУЛЬОЗНОГО ПРОЦЕСУ:

  1.    Вперше діагностований туберкульоз — ВДГБ (дата діагностування)
  2.  Рецидив туберкульозу — РТБ (дата діагностування)
  3.  Хронічний туберкульоз — ХТБ (дата діагностування)

Туберкулінодіагностика (проба Манту) Результати проби Манту з 2 ТО оцінюють через 48-72 год після внутрішньошкіряного введення туберкуліну. Вони в першу чергу несуть інформацію про інфікованість і стан протитуберкульозного імунітету. Негативний і сумнівний результати проби (при розмірі папули менш 5 мм) можуть свідчити про відсутність зараження туберкульозом, або про важке пригнічення імунітету хворого з наявністю або відсутністю туберкульозу. Туберкулінова гіперергія (при розмірі папули 21 мм і більш у дорослих, 17 мм і більш у дітей, наявності везикули некрозу, реїонарного лімфангіту), а також виражена позитивна реакція (при розмірі папули більше 14 мм) характерні для хворих активним туберкульозом. Туберкулінодіагностика як метод діагностики туберкульозу важлива у ВІЛ-інфікованих осіб, які частіше хворіють    на    позалегеневі    форми   туберкульозу.    Однак негативний результат проби Манту при значному пригніченні імунітету (CD4<200 клітин в мм3) не виключає наявність туберкульозу. Серологічні тести вперше описані у 1898 році. Більш ніж 100-річний досвід їх застосування свідчить про те, що до теперішнього часу не існує серологічних тестів для встановлення діагнозу активного туберкульозу. Позитивні серологічні проби однаково свідчать про інфікованість, неактивний, активний туберкульоз. Діагноз туберкульозу виставляють на підставі: • позитивного результату мікроскопії мазку мокротиння або матеріалу біоптатів (при виявлені змін при рентгенологічному або бронхологічному обстеженні); • позитивного культурального дослідження мокротиння або матеріалу біоптатів (при виявлені змін при рентгенологічному або бронхологічному обстеженні); • позитивного результату морфологічного дослідження на туберкульоз біоптатів уражених органів або тканин: •рентгенологічних змін в легенях, які підтверджуються анамнестичними, клінічними даними; • даних генетичних методів визначення мікобактерії туберкульозу, які підтверджуються рентгенологічними, анамнестичними, клінічними даними; • позитивних результатів серологічних тестів або туберкулінодіагностики, якщо вони підтверджуються рентгенологічними, анамнестичними, клінічними даними; • позитивною  відповіддю  на пробне протитуберкульозне   лікування,   якщо вона підтверджуються рентгенологічними, анамнестичними, клінічними даними. У випадку негативних результатів мікроскопічного дослідження діагностичного матеріалу на КСП при наявності клініко-рентгенологічної симптоматики, підозрілої на туберкульоз, проводять інструментальне дослідження зі взяттям матеріалу з ураженої ділянки для морфологічного, цитологічного і мікробіологічного підтвердження та/або диференціальну діагностику з іншими захворюваннями легень. Матеріал для морфологічного досліджений одержують із легень при трансторакальній, трансбронхіальній і прямій біопсії з периферичних лімфатичних вузлів при їхньому ураженні, біопсії плеври. При відсугності мікробіологічного, цитологічного чи морфологічного підтвердження діагнозу, але при характерній для туберкульозу клініко-рентгенологічній картині варто почати протитуберкульозну терапію до одержання результату культурального дослідження харкотиння та результатів клініко-рентгенологічного спостереження.

При діагностиці туберкульозу пріоритет надають лабораторній діагностиці – виявленню кислото-стійких бактерій або мікобактерій культуральним мелодом. Випадки туберкульозу без виділення КСБ або МБТ, або який не підтверджений гістологічно, можуть бути гіпердіагностикою захворювання. Слід намагатися веріфікувати діагноз лабораторними та морфологічними методами із забором матеріалу (індуковане мокротиння, промивні води бронхів, ексудат, біоптат), який може досліджуватись методом мікроскопії, посіву або морфологічно.

 Профілактика туберкульозу поділяється на:

А) специфічну

 Б)неспецифічну

 Специфічну профілактику проводять шляхом вакцинації і ревакцинації. БЦЖ, а також хіміопрофілактику. Вакцина БЦЖ представляє собою сухий порошок ослаблених мікобактерій туберкульозу бичачого типу, які втратили свою вірулентність, але збереглися імунні властивості . Вакцину вводять в/м по типу реакції Манту, на зовнішній поверхні верхньої третини лівого плеча. Вводять 0,05 мл вакцини розведеної в 0,1 мл ізотонічного р-ну хлориду натрію після обробки шкіри 70% спиртом. Через 4-6 тижнів навісці введення вакцини появляється інфільтрат діаметром 4-12 мм, з маленькими вузликами в центрі. Ця превивка тримається 2-4 міс., після чого на місці інфільтрат утворюється рубець. Виробляється імунітет на 5-7 років, після чого її повторяють. Ревакцинація представляє собою повторне введення вакцини. Вакцинацію проводять новонародженим в половому будинку і не інфікованим туберкульозом здоровим людям, у яких проба Манту від’ємна. Між пробою Манту  і вакцинацією повинно пройти 3-14 днів. Ревакцинація проводиться в віці 7 і 14-15 р., а потім кожні 7 років до 30-річного віку. Вакцинацію не проводять людям з позитивною пробою Манту, хворим гострими інфекційними захворюваннями, з алергією, тяжко хворим. Хіміопрофілактику проводять людям, які знаходяться в контакті з хворим, людям з високою чутливістю до туберкуліну, а також хворим з неактивним туберкульозом з можливістю загострення хвороби. Для хіміопрофілактики назначають тубазид і дітям по 5 мл на 1 кг маси тіла на добу, дорослим – 0,6 г на одни прийом. Для активного виявлення хворих туберкульозом в ранніх стадіях проводять флюорографічне обстеження населення. Профілактична флюорографія дозволяє своєчасно виявити такі небезпечні захворювання легень як: рак і туберкульоз. Обов’язкове флюорографічне обстеження проводять населенню старше 12 років. Забороняються ці обстеження вагітним жінкам. Флюроографічне обстеження включають в себе 3 етапи:  облік населення і його обстеження;  проведення флюорографії.  Направлення хворих в спеціальні лікувальні заклади.

 Неспецифічна профілактика: важливий момент в профілактиці захворювання являється робота в вогнищі туберкульозної інфекції – приміщення, де живе хворий, виділення мікобактерій туберкульозу. В першу чергу потрібно ознайомити хворого з правилами особистої гігієни: користуватися окремим рушником, посудом, плювальницею. При кашлі і чханні хворих повинне прикривати рот і ніс новим платком, відвертатися при цьому він обстежуючих. Необхідно мати дві кишенькові плювальниці. Плювальниці повинна бути заповнена на 1/3 5% розчином хлораміну. Після спорожнення її необхідно кип’ятити в 2% розчині гідрокарбонату натрія. Посуд хворого потрібно зберігати окремо і кипятини після його використання на протязі 10 хв. Необхідно також кип’ятити натільну і постільну білизну хворого. Прибирання приміщення проводять вологим способом. Підлогу і меблі кожного дня протирають тряпкою зможеною 5% хлорамін, Хворому виділяють окрему кімнату, або відділяють її ширмою. Медпрацівники, які контактують з хворим повинні ретельно мити руки з малом, вдівати халати, маски, рукавички. Всі люди, які були в вогнищі туберкульозу повинні бути на диспансерному обліку на протязі 2 років. Однією із найважливіших задач фельдшера і акушерки є санітарно-просвітня робота. Вона включає: лекція, розмови, стінгазети. Санітарно-просвітня робота проводиться також на амбулаторному прийомі, чи вдома. Висновок Таким чином, як видно з вище викладеного під час епідемії туберкульозу важливого значення набуває рання і своєчасна діагностика захворювання. Актуальність цієї проблеми випливає з медико-соціальних проблем які створилися в Україні. В 2005 році на диспансерному обліку знаходилося 138628 хворих на активні форми туберкульозу. З 1990-2005 р. захворюваність на всі форми туберкульозу збільшилася в 2,6 рази або з 32,0 до 84,1 на 100 тис. населення. Щороку від хвороби помирає 10-11 тис. хворих що становить більше 30 хворих в день. Важливими методами своєчасної діагностики туберкульозу є мікроскопічне дослідження мазка мокротиння на наявність МБТ, культуральне дослідження харкотиння, рентгенологічне обстеження в повному об’ємі, лабароторне, клінічне, біохімічне, морфологічне дослідження. Своєчасне виявлення хвороби сприяє ізоляція джерела зараження, попередження тубінфікування, підвищення інтенсивності лікування та профілактики туберкульозу.

 ____________________________________________________________________________________________

Правильне харчування – запорука здоров’я